Класифікація наливних танкерів по дедвейту

Класифікація наливних танкерів по дедвейту

Класифікація наливних танкерів за шкалою AFRA, за торговою шкалою (Flexible market scale). Історія виникнення класифікації наливних танкерів.

Класифікація наливних танкерів за шкалою AFRA

Клас танкераРозшифруванняДіапазон дедвейту (DWT)Призначення
GPGeneral Purpose6 000–24 999 DWTУніверсальний танкер для спеціальних перевезень, включаючи бітум
MRMedium Range25 000–44 999 DWTСередній танкер для перевезення нафти та світлих нафтопродуктів
LR1Large Range 145 000–79 999 DWTТанкер для транспортування темних нафтопродуктів на середні та далекі дистанції
LR2Large Range 280 000–159 999 DWTВеликий танкер для перевезення значних обсягів нафти
VLCCVery Large Crude Carrier160 000–320 000 DWTДуже великий нафтовий танкер для міжконтинентальних перевезень сирої нафти
ULCCUltra Large Crude CarrierПонад 320 000 DWTНадвеликий танкер для магістрального перевезення нафти (Близький Схід — США, Азія)
FSOFloating Storage and Offloading unitПонад 320 000 DWTПлавуче сховище нафти для накопичення та перевалки

Класифікація наливних танкерів за торговою шкалою

Клас танкераДовжина (м)Ширина (м)Осадка (м)Дедвейт (DWT)
Product Tanker (Seawaymax)226 м24 м7,92 м10 000–60 000 DWT
Panamax228,6 м32,3 м12,6 м60 000–80 000 DWT
Aframax253 м44,2 м11,6 м80 000–120 000 DWT
Suezmax16 м120 000–200 000 DWT
VLCC (Malaccamax)330 м60 м20 м200 000–320 000 DWT
ULCC320 000–550 000 DWT

* для класів Suezmax та ULCC точні значення довжини та ширини часто не зазначаються. Це пов’язано з варіативністю проєктних рішень.

Suezmax — це клас нафтових танкерів, максимально адаптованих до обмежень Суецького каналу, де основним лімітом є максимальна осадка (draft), а не довжина чи ширина судна. Судновласники оптимізують конструкцію корпусу для досягнення комерційної ефективності, зберігаючи допустиму осадку.

ULCC (Ultra Large Crude Carrier) — це не інфраструктурно обмежений клас (як Panamax або Suezmax), а комерційна категорія надвеликих нафтових танкерів.

На даний момент майже 380 танкерів потрапляють під тип VLCC, відомо лише сім танкерів типу ULCC і близько 90 з дедвейтом від 220000 до 279000 тонн.

Історія виникнення класифікації наливних танкерів

У 1954 році компанія Shell Oil розробила шкалу оцінки середніх вантажних розмірів (AFRA), яка вперше класифікувала систему танкерів різних розмірів. Для того, щоб впровадити цей незалежний інструмент, Shell консультувалася з Лондонської комісією танкерних брокерів (LTBP). На початку вони розділили танкери на групи: танкери загального призначення — для танкерів до 25 000 тонн дедвейту (DWT); танкери середнього розміру — для суден від 25 000 до 45 000 DWT, і танкери великих розмірів — для тодішніх величезних кораблів, дедвейт яких перевищував 45 000 DWT. У 1970-х роках, почали з'являтися танкери ще більших розмірів, що спонукало розширити шкалу AFRA.

Система AFRA була розроблена через податкові причини, тому, що податкові органи хотіли мати докази того, що внутрішні записи біржових рахунків були правильними.

Після того як в 1983 році Нью-Йоркська товарна біржа почала торгівлю ф'ючерсами на сиру нафту стало важко визначити точну ціну нафти, бо вона змінювалася з кожним контрактом. Shell і British Petroleum стали першими компаніями, які в 1983 році відмовилися від системи AFRA, за ними послідували інші нафтові компанії США. Однак, інколи система використовується й донині. Крім того, утворена гнучка ринкова шкала класифікації наливних танкерів (Flexible market scale), яка базується на типових маршрутах пересування танкерів, зокрема можливості проходження останніми певних каналів і шлюзів.

Немає коментарів. Ваш буде першим!