Класифікація наливних танкерів по дедвейту

Класифікація наливних танкерів за шкалою AFRA (Average Freight Rate Assessment):

• GP (General Purpose) — танкери загального призначення (дедвейт — 6 000-24 999 DWT); використовуються для спеціальних перевезень, у тому числі для перевезення бітумів
• MR (Medium Range) — середньотонажні танкери (дедвейт — 25 000-44 999 DWT); для перевезень нафти або нафтопродуктів
• LR1 (Large Range1) — великотоннажні танкери 1 класу (дедвейт — 45 000-79 999 DWT); використовуються для перевезень темних нафтопродуктів
• LR2 (Large Range 2) — великотоннажні танкери 2 класу (дедвейт — 80 000-159 999 DWT)
• VLCC (Very Large Crude Carrier) — дуже великі перевізники сирої нафти, великотонажні танкери 3 класу (дедвейт — 160 000-320 000 DWT)
• ULCC (Ultra Large Crude Carrier) — ультра великі перевізники сирої нафти — супертанкери (дедвейт — більше 320 000 DWT); для перевезень нафти з Середнього Сходу до Мексиканської затоки
• FSO (Floating Storage and Offloading unit) — плавуча одиниця зберігання і розвантаження — супертанкери (понад 320 000 DWT); для зберігання та вивантаження нафти на більш дрібні танкери

Класифікація наливних танкерів за торговою шкалою (Flexible market scale):

• Product tanker (Seawaymax) — довжина — 226 м, ширина — 24 м, осадка — 7,92 м, дедвейт — 10 000-60 000 DWT
• Panamax — довжина — 228,6 м, ширина — 32,3 м, осадка — 12,6 м, дедвейт — 60 000-80 000 DWT
• Aframax — довжина — 253 м, ширина — 44,2 м, осадка — 11,6 м, дедвейт — 80 000-120 000 DWT
• Suezmax — осадка — 16 м, дедвейт — 120 000-200 000 DWT
• VLCC (Malaccamax) — довжина — 330 м, ширина — 60 м, осадка — 20 м, дедвейт — 200 000-320 000 DWT
• ULCC — дедвейт — 320 000-550 000 DWT

На даний момент майже 380 танкерів потрапляють під тип VLCC, відомо лише сім танкерів типу ULCC і близько 90 з дедвейтом від 220000 до 279000 тонн.

Історія виникнення класифікації наливних танкерів

У 1954 році компанія Shell Oil розробила шкалу оцінки середніх вантажних розмірів (AFRA), яка вперше класифікувала систему танкерів різних розмірів. Для того, щоб впровадити цей незалежний інструмент, Shell консультувалася з Лондонської комісією танкерних брокерів (LTBP). На початку вони розділили танкери на групи: танкери загального призначення — для танкерів до 25 000 тонн дедвейту (DWT); танкери середнього розміру — для суден від 25 000 до 45 000 DWT, і танкери великих розмірів — для тодішніх величезних кораблів, дедвейт яких перевищував 45 000 DWT. У 1970-х роках, почали з'являтися танкери ще більших розмірів, що спонукало розширити шкалу AFRA.

Система AFRA була розроблена через податкові причини, тому, що податкові органи хотіли мати докази того, що внутрішні записи біржових рахунків були правильними.

Після того як в 1983 році Нью-Йоркська товарна біржа почала торгівлю ф'ючерсами на сиру нафту стало важко визначити точну ціну нафти, бо вона змінювалася з кожним контрактом. Shell і British Petroleum стали першими компаніями, які в 1983 році відмовилися від системи AFRA, за ними послідували інші нафтові компанії США. Однак, інколи система використовується й донині. Крім того, утворена гнучка ринкова шкала класифікації наливних танкерів (Flexible market scale), яка базується на типових маршрутах пересування танкерів, зокрема можливості проходження останніми певних каналів і шлюзів.