Днями, а точніше 15 червня 2009 року, з порту міста Турку, Фінляндія, на ходові випробування вийшло найбільше у світі круїзне судно «Oasis of the Seas», замовлене туристичною компанією «Royal Caribbean International». Над пасажирським судном кружляв аеростат, який повинен був стати новим атракціоном серед розваг великого лайнера, але він впав у воду. Скоріш за все до такого «екстремального» виду розваг вже не повернутись.
Там, де розташовуються нафтобурові установки та газовидобувні платформи, завжди існує ймовірність розмиття морського дна, на якому вони встановлені. Для боротьби з цим явищем голландська компанія «Van Oord», що спеціалізується на днопоглиблювальних роботах (входить в п'ятірку найбільших компаній в світі з таким напрямком діяльності), має в розпорядженні декілька демпінгових суден, або простіше кажучи каменеукладачів.
Судна цього типу використовують для створення фундаменту платформ, зміцнення бурових установок або виставлення рівня трубопроводів методом вирівнювання морського або океанського дна.
Так склалося, що жителів багатьох міст і мегаполісів поділяють відстані і водні перешкоди, які вони долають, в тому числі, і на різних видах водного транспорту. У багатьох країнах існують міста, які омиваються морями, океанами або через які протікають річки. І людина створила так зване «водне таксі» («water taxi») для швидкого пересування та отримання задоволення.
Концепція літака, який запускається з підводної лодки, народжується так само, як і морська авіація. Ще 6 січня 1915 року модернізований гідроплан «Фрідріхсгафен» був спущений з палуби німецької підводної лодки U-12. Восени 1917 року в тій же Німеччині був випробуваний «Бранденбург», який вже був придатний для зберігання безпосередньо на борту дизельної підводної лодки.
На початку 20 століття близько половини всіх пасажирів, що піднімалися на борт великих лайнерів, подорожували третім класом. Це були люди, які вирушали до Америки в пошуках кращого життя. Але в 1924 році, коли США закрили свої двері для іммігрантів, цей ринок раптово перестав бути прибутковим. Щоб утриматися на плаву лайнери повинні були стати привабливими для іншого класу пасажирів. Компанії замислилися про людей з вищого світу. Не винятком були і французи.
Нафта вже давно стала найбільш чутливим нервом усієї світової промисловості. Часто «чорне золото» перевозять найвигідніше по воді, а не по суші. Шлях, яким рухаються судна цього типу, називається «нафтовим». Уже у 19 столітті, коли основним сировинним матеріалом був вугілля, сиру нафту перевозили у дерев'яних і цинкових бочках у трюмах спеціальних парусних суден, призначених для перевезення нафти.