Авіаносна ударна група

Сучасні авіаносці можна порівняти з важкоозброєними лицарями середньовіччя — на перший погляд невразлива бойова одиниця, яка не може діяти сама по собі. Лицарів супроводжували численні слуги і зброєносці. Вони прикривали їх у бою, годували на привалі, стежили за кіньми і станом амуніції. Сучасний авіаносець точно так само потребує захисту і підтримки.

Сьогодні не знайдеться жодного військового експерта, який би поставив під сумнів стратегічну роль авіаносців не тільки у військовий, але й у мирний час. Адже півстоліття тому багато фахівців пророкували цьому класу кораблів швидку загибель. Головною перевагою авіаносців вважали їхні величезні розміри і небачену концентрацію на борту одного корабля бойових літаків, боєприпасів і авіаційного палива.

«Занадто багато яєць в одному кошику», — говорили експерти, — «які занадто просто розбити». Тоді ці слова звучали більш ніж переконливо.

На озброєння флотів найбільших держав почали надходити протикорабельні ракети. Проблема захисту авіаносця хвилювала, перш за все, американців, власників найчисленнішого авіаносного флоту. В області охорони плавучих аеродромів вони накопичили чималий досвід. Друга світова, повоєнні десятиліття, в ході бойових дій під час протистояння часів «холодної війни» народжувалася формула виживання авіаносця. З'явилися і вдосконалювалися авіаносні ударні групи.

Сучасна АУГ — це група кораблів різних класів, які діють як єдина команда на чолі з капітаном і одночасно з головним нападником — авіаносцем. Завдання команди просте — захистити авіаносець від усіх видів загроз на океанських просторах, тобто від атак надводних кораблів, літаків і підводних човнів противника.

Крім авіаносця до складу АУГ входять: один-два ракетних крейсера, до трьох есмінців і близько чотирьох фрегатів, а також один або два підводні човни типу «мисливець». Всього від 11 до 12 кораблів. Практично на всіх фотографіях авіаносна ударна група завжди в щільному строю. Вигляд подібної армади справляє на публіку велике враження — саме втілення могутності проходить перед очима. На бойовій службі все виглядає інакше.

З палуби авіаносця кораблі охорони зазвичай не видно, так як відстань між ними вимірюється десятками миль. Сам похідний ордер являє собою величезне коло діаметром понад 100 миль, в центрі якого йде авіаносець. Розкидані по океану кораблі АУГ являють собою єдине ціле. Їх пов'язує спільне інформаційне поле. Електронні системи кораблів і палубної авіації постійно контролюють повітряну, надводну і підводну обстановку. Здійснюється безперервний обмін даними, який в узагальненому вигляді стікається в центр бойового управління, розташований на авіаносці.

В авангарді зі значним відривом від основної групи йде атомний підводний човен. Другий підводний човен, залежно від ситуації, може переміщатися в будь-який з секторів периметра, посилюючи оборону ордера на небезпечному напрямку. Зазвичай це підводні човни-«мисливці» за субмаринами. Їхня головна роль — передовий акустичний дозор і парирування підводних загроз авіаносцю та іншим кораблям з'єднання. Фланги зазвичай прикривають крейсери УРО (керована ракетна оборона). Вони є основою бойової охорони авіаносної групи. В арсенал цих бойових кораблів входять найсучасніші бойові засоби — ракетна система ППО, ракети «Tomahawk» або «Harpoon» і протичовнові керовані ракети.

Прикриття по секторах і тилу забезпечують ракетні есмінці і фрегати. Новітні есмінці класу «Arleigh Burke» за озброєнням не поступаються сучасним крейсерам. Завдяки ракетам «Tomahawk» ці бойові кораблі в змозі атакувати віддалені від узбережжя надводні цілі.

Фрегати — найкомпактніші кораблі авіаносної ударної групи. Їх головне завдання — виявлення і знищення підводних човнів противника. На таких кораблях встановлена потужна гідроакустична система з протяжною буксируваною антеною. На фрегатах також є ракетне озброєння, але тільки ближнього радіусу дії.

Досвід Другої світової війни та локальних конфліктів показав, що найнебезпечнішим ворогом військового корабля став літак, тому головним бастіоном повітряної оборони АУГ є протиповітряна оборона всіх корабельних засобів. Провідна роль тут належить самому авіаносцю. Головні «повітряні очі» авіаносного корабля — це літаки дальньої розвідки, здатні контролювати обстановку в небі в радіусі до 1 000 км. До складу авіакрила авіаносця входить до шести таких літальних апаратів.

Коли АУГ прибуває в заданий район, два літаки починають нести бойове чергування в повітрі. На палубі авіаносця в режимі постійної готовності знаходяться два-три перехоплювачі F-14 «Tomcat». Їхня головна зброя — ракети «Phoenix» з радіусом дії до 180 км.

У мирний час і в епоху локальних воєн АУГ довели своє право на існування, але через кілька десятків років військові експерти знову пророкують авіаносцям неминучу загибель, але гіганти океанів не збираються здаватися. «Королі» та їхня свита отримують новітні зразки озброєння і, як кажуть захисники авіаносців, неважливо, що всі яйця, як і раніше, зберігаються в одному кошику, головне зберегти цей кошик.