Розвиток флотів безпілотних надводних кораблів (USV) країн світу

1. Украина

Україна стала одним із найактивніших розробників і користувачів морських безпілотних катерів (USV — Unmanned Surface Vessel) у світі, особливо в умовах повномасштабної війни з РФ. Ці катери формують новий домен бойових дій — автономні морські операції, які змінили правила війни на воді.

Перші українські морські безпілотні катери з’явилися ще у 2022–2023 роках у відповідь на військову агресію. Одні з найвідоміших — MAGURA V5, яка була розроблена для розвідки, спостереження і ударних операцій на морі.

Історичні випробування почалися з невеликих прототипів, що базувалися на модифікованих цивільних корпусах з доданою автономною системою управління та зв’язку. Уже до кінця 2023 року більш досконалі варіанти USV були залучені в бойових діях у Чорному морі та інших водних акваторіях регіону.

USV-серія Magura здобула визнання як ефективна платформа для патрулювання, розвідки та ударних місій по російських надводних цілях, знищень суден та інфраструктури противника.

Дрони «Magura» показали здатність не лише атакувати надводні цілі, але й вражати повітряні, зокрема російські гелікоптери та винищувачі, що стало несподіванкою для багатьох експертів.

Sea Baby — безпілотні катери з великою масою вибухівки, здатні наносити удари по важливих об’єктах і кораблях.

Barracuda USV — модульна платформа, що використовується українськими морськими підрозділами для атак зі спеціальними бойовими навантаженнями та FPV-дронами.

Українські проєкти USV не лише розробляються самостійно — триває й міжнародна співпраця. Так, Норвегія та Велика Британія залучаються до виробництва та модернізації безпілотних морських платформ в Україні, включаючи можливу локальну продукцію з використанням передових технологій.

2. Израиль

ВМС Ізраїлю активно впроваджує безпілотні морські системи як частину своєї багатошарової оборонної стратегії. USV розглядаються не як експеримент, а як реальні бойові платформи для ведення розвідки, протимінних дій, патрулювання та, потенційно, ударних операцій у прибережних зонах Середземного моря, Червоного моря, а також у бойових сценаріях в рамках регіональних конфліктів.

Перші кроки ізраїльських ВМС щодо надводних безпілотників спрямовані на:

морську розвідку — USV здатні працювати як «очі на воді» далеко поза межами традиційного патрулювання;

розпізнавання загроз та моніторинг морського руху — обмежуючи необхідність відправляти броньовані кораблі у високоризикові зони;

протимінні операції — це завдання особливо актуальне поблизу портів та зон нафтових/газових платформ, де традиційні кораблі ризикують підірватися.

Хоча Ізраїль не має в публічному доступі великих бойових USV, подібні платформи активно тестуються в рамках спільних проєктів оборонних компаній, включно з Rafael Advanced Defense Systems та Elbit Systems.

Ізраїль активно інтегрує системи, що поєднують надводні USV та авіаційну розвідку:

Schiebel Camcopter S-100 — це безпілотний повітряний апарат, який використовується як розвідувальна платформа ВМС Ізраїлю, що працює в тісній координації з надводними безпілотними системами для підвищення ситуаційної обізнаності.

Maritime Tracker — програмно-апаратний комплекс, що синхронізує дані від морських, повітряних та берегових сенсорів, інтегруючи їх у єдине інформаційне поле.

Це не суворо USV у сенсі автономних катерів, але це важлива частина розширеного безпілотного дену — де USV та UAV працюють разом, як єдина мережа.

ВМС Ізраїлю вже тестують USV у складних тактичних сценаріях:

захист газових платформ

морські прикордонні операції — моніторинг морських кордонів і прикриття від повітряних та надводних загроз

підтримка великих ВМС-коаліційних операцій на рівні НАТО та союзників

автономне патрулювання з мінімальною присутністю екіпажу

Результати поки не завжди публічні, але офіційно підтверджено, що випробування проводяться регулярно, і USV беруть участь у навчаннях, де вони надають розвідувальну перевагу.

ВМС Ізраїлю виросли від використання окремих безпілотних платформ до системного підходу, де USV служать як розвідники, розширюють можливості берегової охорони, діють у парі з UAV та іншими безпілотними системами, і закладають фундамент для автономних бойових застосувань.

Так ізраїльський стартап Skana Robotics розробив технологію, що дозволяє групам морських дронів обмінюватися даними на великих відстанях і без спливання на поверхню.

Нова функція для управління безекіпажним флотом отримала назву SeaSphere — вона вирішує одну з головних проблем підводних операцій — комунікацію між апаратами.

Прорив Skana Robotics полягає не в новому способі передачі сигналу, а в радикально більш ефективному використанні існуючих акустичних каналів.

Професор Тедді Лазебник з Хайфського університету, який очолював дослідження, розробив алгоритми «семантичного стиснення».

Замість передачі сирих даних від сенсорів система відправляє компактні повідомлення високого рівня, що дозволяє втиснути критично важливу інформацію у вузький акустичний канал.

Другий найважливіший елемент системи — розподілене планування.

Апарати можуть самостійно приймати рішення про перерозподіл завдань: передати виявлений об'єкт найближчому сусіду, сформувати пошукову лінію або перенаправити частину групи на інспекцію, продовжуючи працювати в рамках загальної місії флоту.

Команда розробників навмисно відмовилася від новітніх ШІ-технологій, в тому числі великих мовних моделей, на користь більш перевірених і математично обґрунтованих алгоритмів. Вони дають більш передбачувані і перевіряємі результати. Компанія планує випуск своєї технології на великий ринок вже в 2026 році.

3. Испания

Іспанія активно інтегрує безпілотні надводні платформи у свої ВМС, одночасно розширюючи їх застосування для розвідки, патрулювання, морської безпеки та взаємодії з пілотованими кораблями. Це частина ширшого тренду модернізації флоту з урахуванням нових технологій автономії.

У 2025 році ВМС Іспанії офіційно продемонстрували перший безпілотний надводний катер Sead 23, створений іспанською компанією Seadrone (Zelenza) спеціально для військового застосування. Він здатний виконувати низку завдань — від спостереження і патрулювання до розвідки, супроводження суден, пошуку цілей і морських обстежень.

Катер Sead 23 має довжину близько 7 м, водотоннажність до 600 кг корисного навантаження і може розвивати швидкість до 36 вузлів. Його модульна конструкція дозволяє оснащувати платформу різними датчиками, радіолокаційними системами, оптико-електронними комплексами, а також бойовими або спеціальними пристроями — включно з віддалено керованими станціями або легкими озброєннями.

Sead 23 вже задіяний у тестах із кооперованою роботою разом із пілотованими кораблями (manned-unmanned teaming), що дозволяє ВМС Іспанії збільшувати ситуаційну обізнаність і зменшувати ризик для екіпажів у небезпечних операціях.

Починаючи з 2022 року іспанська компанія Navantia (державний суднобудівний концерн) успішно інтегрувала безпілотні надводні платформи на борту патрульних кораблів класу BAM “Audaz”, використовуючи систему NAIAD (Naval Advanced Integrated Autonomous vehicles Defence system). Це дозволило головній бойовій системі корабля приймати дані з USV, передавати команди та здійснювати управління в реальному часі.

ВМС Іспанії вважають впровадження USV важливим кроком у модернізації флоту та адаптації до сучасних викликів морської безпеки. Нові безпілотні платформи не лише розширюють діапазон завдань, які може виконувати флот, але й дозволяють ефективніше управляти ресурсами, зменшуючи ризики та витрати.

4. Япония

Головним проєктом безпілотних надводних платформ Японських ВМС став OZZ-1, розробником якого є Mitsubishi Heavy Industries. Призначенням USV стане: розвідка, патрулювання, супровід кораблів. Високоманеврова модульна безекіпажна платформа має розмір 8-12 м, обладнана автономною навігаційною системою з GPS/INS та RADAR, яка інтегревана у центр управління корабля JMSDF.

Проект передбачає модульну архітектуру, що дозволяє переконфігурувати платформу для різних завдань — від логістики і сенсорних місій до повітряної оборони і далеких ударів — через змінні контейнери.

OZZ-1 успішно пройшов серію випробувань з автономного патрулювання та передачі даних в реальному часі. Це один із перших японських USV, сертифікованих для роботи поруч із пілотованими кораблями флоту.

За його реалізацію відповідають Японське агентство закупівель і технологій оборони (ATLA) спільно з Mitsubishi Heavy Industries.

Японія створює концепцію кооперованих сил безпілотних і пілотованих систем (Manned-Unmanned Teaming) для патрулювання морських шляхів. USV автоматично виконують тривалі місії в економічних зонах Японії (EEZ), де вони можуть самостійно виявляти потенційні загрози. Крім того USV слугують «розвідувальними передовиками», передаючи дані на командні центри великих есмінців чи фрегатів. Також платформи USV, оснащені специфічними сенсорами, які можуть самостійно відсікати підозрілі об’єкти, готуючи дані для корабельних груп або берегових підрозділів.

USV використовуються разом із дронами UAV, підводними безпілотниками (UUV) та береговими радарами — отримуючи дані для побудови єдиної цифрової ситуаційної картини.

У ВМС Японії безпілотні надводні судна не просто тестуються — вони стають частиною стратегічної програми модернізації морських сил оборони. USV використовуються для розвідки, тривалого патрулювання економічних вод, підтримки протимінних і бойових операцій, а також як частина більш широкої мережевої системи автономних платформ.

Японія рухається до електронно-інтелектуальної автономії на морі, де USV працюють пліч-о-пліч із пілотованими кораблями, безпілотними літаками (UAV) та береговими системами, забезпечуючи новий рівень ситуаційної обізнаності і безпеки.

5. США

Коли мова заходить про безпілотні флоти, саме Військово-морські сили США довгий час вважалися законодавцем моди. Мільярдні бюджети, доступ до найкращих технологій, досвід глобальних операцій — усе це створювало ідеальні умови для морської автономії. Проте парадокс полягає в тому, що шлях американських USV виявився значно складнішим, ніж очікувалося.

фото

Сьогодні ВМС США — це лабораторія майбутньої морської війни, де експерименти, амбіції й реальні обмеження стикаються лоб у лоб.

Основною програмою автономної морської платформи USV у ВМС США став Sea Hunter (Sea Hawk). Це, без перебільшення, ікона американських USV. Довжина — 40 м, автономність до 70 діб, основне завдання: протичовнова боротьба (ASW), повністю автономна навігація без екіпажу. Sea Hunter довів принципову можливість тривалого автономного плавання в океані, але водночас показав головну проблему США: експеримент працює — серійне впровадження буксує.

фото

Найбільш амбітна й проблемна програма — LUSV (Large Unmanned Surface Vessel). Цей автономний апарат розміром з корвет, озброєний вертикальними пусковими установками (VLS), який діє поруч із пілотованими кораблями. Конгрес неодноразово заморожував фінансування проєкту. Питання автономного застосування зброї викликало політичний опір. В процесі виникли проблеми з надійністю та управлінням. Як резултат LUSV став символом того, що технології випереджають доктрину.

фото

Більш приземлений і практичний напрям — MUSV (Medium USV). С задавданнями розвідки, РЕБ, ретрансляції даних та підтримки флотських угруповань MUSV розглядається як “плавучий сенсор”, а не як самостійна бойова одиниця — і саме цей підхід нині виглядає найреалістичнішим.

Безпілотні надводні судна у ВМС США — це не завершена революція, а болісний перехідний етап. Американський флот має технологічну перевагу, але стикається з інституційною інерцією, бюрократією і складністю власних рішень.

6. Китай

Якщо США — це лабораторія експериментів, то ВМС Китаю сьогодні — це фабрика серійної автономії.

Китай рідко говорить голосно про свої безпілотні флоти. Він просто будує, випробовує і вводить у стрій. Поки західні флоти дискутують про правові межі автономії, Пекін діє за власною логікою: якщо система працює — вона потрібна флоту.

Сьогодні ВМС Народно-визвольної армії Китаю (PLAN) розглядають безпілотні надводні судна не як допоміжну екзотику, а як невід’ємний елемент майбутньої морської війни, особливо в зоні Першого острівного ланцюга.

фото

Найбільш показовим китайськім проєктом морської безпілотної програми став JARI-USV. Довжина — 15 м, озброєння — пускова установка для ракет, 30-мм гармата, торпеди (ASW), ЗРК ближньої дії. Завданнями катеру є супровід кораблів, розвідка, удари та протичовнова боротьба. JARI — це фактично безпілотний ракетний катер, створений для дій у складі рою.

фото

Менш публічний, але концептуально важливий напрям — гібридні платформи, здатні працювати разом з підводними дронами. У 2025 році КНР продемонстрував всьому світу надводно-підводний комплекс HSU-001. Це елемент єдиної автономної системи, де USV:

керують підводними БПА

передають дані

виконують роль командних вузлів.

Також Китай активно експериментує з малими катамаранами, швидкісними USV та платформами для РЕБ. Такі судна регулярно помічають під час спільних операцій із береговими системами або патрулюванні штучних островів.

Найбільшою загрозою КНР у сфері безекіпажних надводних систем є асиметрія. Американський есмінець за $2 млрд може бути змушений реагувати на десятки дешевих USV, витрачати дорогі ракети та розкривати свою позицію. Але попри прогрес, проблеми існують і слабкими місцями Китаю є залежність від супутникових каналів зв’язку, уразливість до РЕБ, менший досвід реального бойового застосування (на відміну від України). Але Китай це компенсує масовими навчаннями і швидкою адаптацією. Отже безпілотні надводні судна у ВМС Китаю — це не експеримент і не майбутнє, а теперішнє. Пекін робить ставку на масовість, простоту й інтеграцію в військову архітектуру, готуючись не до абстрактної війни, а до конкретного сценарію навколо Тайваню. Якщо США все ще питають «чи готові ми?», то Китай уже відповів: “Ми будуємо”.

фото

Стрімкий перехід безпілотних надводних апаратів від експериментальних прототипів до повноцінних бойових засобів знаменує собою історичний зсув у морській військовій доктрині.

Раніше автономні системи були допоміжним елементом, проте війна між РФ і Україною радикально змінила цю ситуацію.

Дистанційно керовані камікадзе-катери еволюціонували і довели, що здатні нейтралізувати великі бойові кораблі. При цьому такі апарати кардинально дешевші, ніж класична протикорабельна зброя.

Бойовий успіх застосування безпілотних катерів вивів світове кораблебудування на новий рівень: британська компанія Kraken розробляє малопомітні катери для Командування спеціальних операцій США, а також бере участь у спільному виробництві подібних апаратів з Грецією, що свідчить про визнання цієї технології з боку країн НАТО.

Західні країни активно переймають український досвід: США планують створити і спустити на воду повноцінні автономні кораблі, а Південна Корея розробляє спеціалізований ШІ для морських роботів.

Ми увійшли в епоху безпілотних надводних апаратів, яка вже не просто настала — вона змінює світовий баланс Військово-Морських Сил.